Також Голова Нацполіції разом із начальником Департаменту превентивної діяльності Максимом Ахрамєєвим проконтролював підготовку стрілецького батальйону поліції, який готується невдовзі посилити Сили безпеки та оборони на передовій

Головною метою поїзди була перевірка заходів безпеки та підготовки поліцейських новоствореного стрілецького батальйону. У рамках робочого візиту керівник НПУ провів робочу нараду в ГУНП у Волинській області, яке третій місяць очолює новий керівник Олег Сліпчук. Начальник ГУНП доповів про вишкіл поліцейських – зараз проходять заняття з вогневої, тактичної, домедичної, артилерійської підготовки, аеророзвідки, також поліцейські воїни вивчають інженерну справу та вибухотехнічнубезпеки. До складу стрілецького батальйону поліції особливого призначення увійшли співробітники різних служб – оперативники, слідчі, дільничні офіцери, ПОГи тощо. Серед них і бійці спецпідрозділів, які мають бойовий досвід з відсічі російської агресії ще з 2014 року.

Як зазначив Голова Національної поліції, функціонал правоохоронців значно розширився під час війни, і громадяни мають бути впевнені, що всюди, де є поліція – порядок та безпека.

«Волинська область має близько 215 кілометрів спільного кордону з білоруссю. Не зважаючи на те, що тут обстріли і атаки ворога відбуваються у рази рідше, аніж на південному і східному напрямках країни, проте таке сусідство вимагає підвищених заходів безпеки та уваги. Відтак максимальна увага поліції має бути приділена протидії злочинності, нелегальному обігу зброї та боєприпасів, а також запобіганню та розкриттю злочинів, зокрема пов’язаних із перешкоджанням законній діяльності ЗСУ та диверсіями. Так само важливою є допомога громадянам, які евакуюються сюди з небезпечних регіонів нашої країни», ­– додав Іван Вигівський.

 

Правоохоронці викрили чергову шахрайську схему за участі посадовців банку. У цьому разі йдеться про російський "Сенс Банк" (колишній "Альфа-Банк" російського мільярдера Михайла Фрідмана)

Про це повідомили джерела редакції у правоохоронних органах.

Наразі встановлено, що власниця ТОВ "Софія ойл" Орлова Анастасія Юріївна, маючи значні кредитні зобовʼязання, за сприяння посадових осіб "Сенс Банку" організувала схему з уникнення відповідальності перед кредиторами.

Орлова А.Ю. є директором та основним бенефіціаром ТОВ «Софія ойл». З метою реалізації шахрайської оборудки та заволодінням коштами кредиторів, за змовою з посадовцями російського банку, передала в іпотеку «Сенс банку» раніше арештоване судом майно за боргом майже у 4 млн грн. Така схема дозволила Орловій А.Ю. надалі успішно освоювати кошти з державного бюджету.

Зокрема, як свідчать дані платформи "ОпенДата", тільки з початку поточного року «Софія ойл» здійснила продажів палива різним державним і комунальним установам на суму в понад 10 млн грн. Найбільшими замовниками ТОВ стали КП Ко­сто­піль­ської міської ради «Ко­сто­піль­ко­мун­сер­віс», ДП «Морський торговельний порт «Южний», КП «Комунальник», ДП «Маневицьке лісове господарство», КП «Бучатранссервіс» Бучанської міської ради, ПрАТ «Черкаське хімволокно» тощо.

Окрім того, як уточнили джерела редакції, ТОВ "Софія ойл" Орлової А.Ю. з 2022 року розпорядженням ДПС України позбавлена ліцензії на право оптової торгівлі пальним. Відповідно всіх контрагентів, що купували паливо у її компанії протягом останні двох років, очікують скасування податкових накладних і проведення відповідних податкових перевірок.

У Мінекономіки повідомляють, що цього року Україна змогла вийти на рекордний за час повномасштабного вторгнення показник фізичних обсягів експорту. Урядовці вважають, що невдовзі українські експортери будуть здатні наздогнати довоєнні об’єми. Це загалом сприяє поступовому відновленню української економіки, і, як зазначають спеціалісти, саме зерно стало фактором, який вплинув на високі експортні показники

З одного боку, спроможність України обстоювати свої інтереси на зовнішньому напрямку, що сприяло відновленню експортних можливостей, дає привід для оптимізму. З іншого боку, є критична необхідність сконцентрувати внутрішні зусилля для боротьби з «чорним» експортом зерна, що спричиняє мільярдні втрати для українського бюджету та гальмує позитивні тенденції для національної економіки.

Заступник генпрокурора Дмитро Вербицький, який в ОГУ відповідає за економічний блок та захист інвестицій, констатує, що існування «чорного» експорту зерна є реальним викликом для української економіки. «Сьогодні я вважаю, що це дійсно є проблемою. Тому що більшість зерна йде нелегально – не вертається валютна виручка, не сплачуються податки до бюджету, і країна втрачає мільярди гривень», - каже Вербицький. У прокурорському відомстві повідомляють, що нелегальний вивіз зерна відбувається як морським шляхом, так і залізничним. За даними Міністерства економіки, дві з кожних п’яти тонн зерна вивозиться без сплати податків.

Заступник генпрокурора Дмитро Вербицький

Як стверджують профільні експерти, сама проблема «чорного» зерна спричинена не війною, але в умовах війни з урахуванням логістичних проблем та втрати значної кількості угідь, ця проблема тільки загострилася. Через аграрний сектор шахраї виводили кошти за кордон і до початку російського вторгнення, а «чорний» експорт зерна вже тривалий час є складовою системи тіньової економіки, яка дозволяє компаніям ухилятися від сплати податків, обходити валютні обмеження та легалізувати не обліковане зерно. Коли трейдери купують у фермерів зерно за готівку й потім експортують його за кордон, зерно стає «чорним», бо при цьому не сплачуються податки, в країну не повертається валютна виручка. В експертних колах упевнені, що схеми з «чорним» зерном відомі, але прибрати умови для їх існування державі досі не вдається.

Зважаючи на планку вимог, яка піднята президентом, щодо бізнес клімату, захисту інвестицій та боротьби з економічними злочинами, на рівні Офісу генпрокурора питання «чорного» експорту зерна знаходиться на особистому контролі заступника генпрокурора Вербицького. Громадськість та бізнес оцінюють компетентність та ефективність прокурорської діяльності на цьому напрямку як достатньо високу. Водночас спеціалісти переконані, що виключно зусиллями прокурорів, хай якими б фаховими і результативними вони не були, перспектива вирішення проблеми «чорного» зерна не видається реальною. Усі без виключення вважають – потрібен комплексний підхід.

Україна знаходиться у стані війні, тож завдяки багатьом чинникам аграрна сфера переживає кризовий період. За таких обставин частина виробників приймає рішення працювати у «тіні». Разом з тим, спеціалісти з економічних стратегій одностайні: завдяки заходам системного й комплексного характеру з боку держави «чорний» експорт зерна можна, якщо не ліквідувати повністю, то приміром, достатньо швидко мінімізувати.

У цьому контексті є питання до податкової про адміністрування ПДВ: йдеться про проблеми з його відшкодуванням, про штучне блокування податкових накладних тощо. Фаховість, нетерпимість до корупції з боку податківців стали би ще більшим стимулом для доброчесного бізнесу, створили би умови для переходу на легальний рівень тих підприємців, хто працював у «тіні». Поки що таких умов недостатньо.

Надважливим заходом була би підтримка аграріїв саме у посівну. Об’єктивні причини відсутності коштів у держави, уряд міг би компенсувати більш активним залученням донорської допомоги від партнерів. Такої підтримки особливо чекають дрібні аграрії, які не в змозі конкурувати з великими холдингами. Урядовцям потрібно продовжувати працювати над новими експортними можливостями для України, розширенням шляхів експорту зерна, прибиранням бар’єрів та перешкод.

Окреме питання до якості роботи БЕБ, рівень ефективності якого, на думку переважної кількості профільних фахівців, видається дуже сумнівним. Україна потребує Бюро у вигляді якісної аналітичної служби, а не структури з кадровим забезпеченням, яке не витримує критики ні з боку суспільства, ні з боку професійної спільноти. Суспільна думка схиляється до того, що за масками-шоу, обшуками співробітників БЕБ у більшості випадків стоїть або некомпетентність, або зловживання повноваженнями, або корупційна складова. Часто густо у суспільних настроях переважає емоційність, але ж чи насправді реформування БЕБ відбулося?

Заступник генпрокурора Вербицький пояснює: «Під час нарад та тренінгів з різними правоохоронними органами завжди підкреслюємо, що обшуки – це винятковий захід, який повинен запроваджуватися тільки у випадку, якщо немає іншого способу отримати документи чи необхідну інформацію». «БЕБ покликаний займатися не тільки кримінальними провадженнями бізнесу, це орган, на який покладено завдання протидії правопорушенням, що посягають на функціонування економіки держави», - підкреслює Вербицький. Утім, чи запрацювало Бюро ефективно згідно свого функціоналу?! Тож фахівці справедливо зауважують, що перезавантаження БЕБ на часі, разом з прозорим підходом до конкурсу на керівника Бюро і до процедури набору кандидатів.

У контексті «чорного» зерна не можна обійти системну й болючу для України проблему корумпованості митниці, яка ще й досі не розв’язана, хоча кожний новий уряд демонструє рішучість це реалізувати. На жаль, наміри не завжди дорівнюють реальним справам.

На законодавчому рівні ще маємо достатньо шпарин, якими користуються «чорні» експортери разом з недоброчесними чиновниками, що їх обслуговують. Потребують удосконалення питання ефективності й розподілу повноважень органів, що відповідають у державі за економічну безпеку. Рівень взаємодії таких органів повинен постійно підвищуватися. Відбувається ганебна деструктивна ситуація, за якої митники вказують на податкову та БЕБ, а Бюро в свою чергу вказує на митницю, і так по колу. Поки одні державні органи перекладають свою частку неефективності на інші, масштаби «чорного» експорту зерна не перестають зменшуватися. Це шкодить Україні всередині і не сприяє іміджу назовні. «От якби ці органи працювали своєчасно і згідно своїх функцій, то не було би проблем з таким об’ємом «чорних» схем», - зазначає заступник генпрокурора Вербицький.

Складно не погодитися з таким висновком, за яким, відверто кажучи, насправді стоїть серйозна проблема відсутності функціонування ефективного управління в державі, що потрібно й необхідно виправляти, не зважаючи на обставини війни. А може для українців це і є саме той шанс і обставини, коли проблему, підняту питанням «чорного» експорту зерна, конче потрібно приводити до ладу. Україна нарешті має усунути парадокс, коли відповідальні за економічну безпеку ніби й не порушують закон, але разом з тим, економічна безпека держави дуже страждає, український бюджет втрачає багатомільярдні кошти, які критично необхідні для виживання країни.

Щодо воєнних злочинів – ключового напрямку для Офісу генпрокурора (ОГП) правозахисники й громадськість висловлюються одностайно: за часів генпрокурорки Ірини Венедиктової цей важливий пласт роботи був провалений

Тоді не дивлячись на гучний піар, діяльність ОГП у напрямку збирання доказів воєнних злочинів російських військ, а також інших злочинів, які вчиняють негідники окупанти, виявилася, м’яко кажучи, не результативною.

По-перше, притягнення до відповідальності за злочин агресії та воєнні злочини рф, вчинені в Україні, є суспільно значущим для українців. По-друге, це важливо для всієї міжнародної спільноти. І по-третє, це дуже чутлива тема особисто для президента Володимира Зеленського, який є уособленням боротьби з путІним та російською навалою, що вторглася в Україну для її знищення. ОГП як законно встановлений орган, відповідальний за розслідування воєнних злочинів на території України, має основну роль у забезпеченні притягнення до відповідальності винних за їх скоєння. Тож ефективність ОГП у цій сфері принципова для України й керівництва держави. Ба більше, результати на цьому магістральному на сьогодні напрямку прокурорської роботи будуть визначальними щодо оцінки діяльності генпрокурора й інституції загалом.

Якісна реалізація конституційної координаційної ролі прокуратури - один з пріоритетних акцентів, на якому концентрується увага керівництва ОГП особливо в контексті належного повноцінного збору й документування воєнних злочинів. На початку 2024 року генпрокурор Андрій Костін повідомив, що українські правоохоронці розслідують 120 тисяч воєнних злочинів, 78 вироків же винесені національними судами, деякі російські злочинці засуджені особисто, а деякі заочно.

 

Заступник генпрокурора Ігор Мустеца

«Поза сумнівом головним завданням залишається організація належного досудового розслідування кримінальних проваджень, пов’язаних зі збройною агресією рф», - нещодавно зазначив заступник генпрокурора Ігор Мустеца під час координаційної наради з керівним складом правоохоронних органів одного з регіонів країни.

Профільні громадські фахівці роз’яснюють, що масштаби вчинених воєнних злочинів після великого вторгнення росії на українську територію спричинили трансформацію системи розслідування та судового розгляду в Україні. Підсилилася роль прокуратури у розслідуванні таких злочинів, а виклики у цій сфері дали поштовх для нормативно-правових та інституційних змін. «Для кримінального переслідування за воєнні злочини Україна обрала внутрішню модель із застосуванням комплементарного принципу переслідування, що дозволяє максимально притягнути до відповідальності винних осіб засобами національних органів розслідування, прокуратури і суду», - акцентує громадський діяч.

У цьому контексті національне правосуддя постало перед чималими викликами, серед яких недоліки правової та інституційної систем, труднощі політичного характеру. На окремі виклики вже є відповіді, так, до прикладу, інституціоналізовано розслідування воєнних злочинів шляхом створення спеціальних підрозділів з розслідування воєнних злочинів у Національній поліції України, розподілено кримінальне провадження стосовно злочину агресії до НАБУ, визначено спеціалізацію слідчих СБУ та ДБР, посилено «Департамент війни ОГП», окремо визначено спеціалізацію окружних та обласних прокурорів щодо воєнних злочинів.

«На органи прокуратури покладено здійснення процесуального керівництва у кримінальних провадженнях щодо воєнних злочинів, ведення статистики зареєстрованих воєнних злочинів та результатів їх досудового розслідування, розробка стандартів розслідування, представлення сторони обвинувачення у судовому процесі щодо воєнних злочинів, співпраця з міжнародними правоохоронними структурами, органами міжнародного правосуддя й іноземними державами в сфері документування та розслідування воєнних злочинів, контакти з неурядовими та громадськими організаціями, журналістами», - каже заступник генпрокурора Ігор Мустеца.

«Так, у роботі органів, що реалізують досудове розслідування воєнних злочинів, ще багато недосконалостей. На це впливає недостатній рівень фаховості правоохоронців саме щодо особливостей розслідування таких злочинів, тож через спеціальне навчання треба максимально підвищити кваліфікацію слідчих і прокурорів. Треба прибрати ще існуючі законодавчі перепони. На це потрібен час. Головна і об’єктивна проблема – величезні масштаби скоєння воєнних злочинів в Україні. Труднощами для розслідування є воєнні дії, окупація частини територій, брак ресурсів, досвіду, складні критерії, за якими визначається, чи був скоєний воєнний злочин. До того ж, ми свідомі, що повну картину цих злочинів ми зможемо отримати після звільнення всіх окупованих агресором українських земель», - додає Мустеца.

«Утім, ми маємо ще ефективніше здійснювати координаційну роботу серед органів досудового розслідування, аби це вплинуло на швидкий обмін інформацією, спрощення бюрократичних процедур, впровадження чіткого алгоритму розслідування міжнародних злочинів із детальним описом здійснення невідкладних слідчих заходів. Загалом, Україна як держава, має проводити зрозумілу політику щодо національної системи переслідування за міжнародні злочини з гарантуванням якісної роботи відповідальних за цю діяльність органів. Ми вже дуже просунулися на цьому шляху і будемо наполегливо продовжувати йти цим курсом, - впевнений заступник керівника ОГП.

Чи буде українська поліція в повному складі йти на фронт, як в Нацполі пропонують збільшити відповідальність за порушення комендантської години та що відбувається з криміногенною ситуацією в країні, –  розповів голова Національної поліції України Іван Вигівський

В Україні вже кілька тижнів активно обговорюють мобілізацію і законопроект, який уряд вніс в Раду, а потім відкликав на доопрацювання. В цьому контексті в суспільстві зважують роль поліції – одні вважають, що поліцейські мають бути залучені до роздачі повісток, інші – що поліція має піти на фронт.

З головою Національної поліції України Іваном Вигівським обговорили питання мобілізації поліцейських, чи погіршилась криміногенна ситуація в країні за час повномасштабної війни і чому авторитет поліції в очах суспільства далеко не найкращий.

– 20 січня виповнився рівно рік, як ви приступили до виконання обов’язків Голови Національної поліції України. На третій день після трагедії з керівництвом МВС у Броварах, на вас були покладені обов’язки керівника Нацполу. Розкажіть, як це відбувались, що тоді відбувалось, і які маєте висновки за результатами року?

– Авіатроща в Броварах стала справжньою трагедією для всіх рідних та близьких загиблих, для колег, і для держави. Насправді, на першому році війни загибель керівництва Міністерства внутрішніх справ, ще й такого ефективного, могло похитнути дух працівників всіх підрозділів МВС, а отже і ситуацію в країні, і зіграти на руку ворогу. На той момент Голова Нацполіції Ігор Клименко зміг швидко включитись в усі процеси, організовувати їх, комунікувати хід подій і ставити задачі до виконання як на внутрішньому колі, так і на публічному. В той же день Уряд поклав на нього обов’язки міністра внутрішніх справ. Думаю, це всім допомогло зібратись і утримувати далі службові процеси.

Я на той момент був начальником поліції Києва. Тоді на другий день Ігор Клименко запропонував мені виконання обов’язків Голови Нацполіції, до яких я приступив 20 січня.

За цей рік ми провели відбір, навчання, вишкіл штурмової бригади Національної поліції "Лють", яка сьогодні успішно виконує бойові завдання та нищить ворога на фронті. Це унікальний досвід для поліції. І я пишаюсь нашими воїнами. Поліція розслідувала понад сотню тисяч воєнних злочинів ворога, ми навчаємо наших поліцейських по всьому світу здобувати передовий досвід у розслідуванні таких злочинів, скоєних в тому числі на деокупованих та окупованих територіях. Встановлення осіб загиблих, проведення експертиз, робота криміналістичних лабораторій навіть за кордоном з метою зібрання ДНК родичів загиблих, опанування нових технологій, боротьба у кіберпросторі, потужний розвиток системи кримінального аналізу і ще маса іншого.

Прорив, який робить Національна поліція по всім напрямкам зараз в умовах повномасштабної війни з рік, мабуть, у мирний час тривав би десятиліття. Але ці навички потрібні нам на вчора, тому ми не можемо гаяти часу, не можемо відпочивати, не можемо не виконувати свої поліцейські обов’язки, та маємо бути максимально ефективні у складі Сил безпеки і оборони для захисту держави. І ми дуже намагаємось, і це моя відповідальність – все це робити продуктивно.

– На сьогоднішній день, як ви ставитесь до ідеї залучення поліцейських до роздачі повісток?

– Позаминулого тижня у парламент виносився один із законопроектів щодо мобілізації, але він отримав зауваження та повернутий на доопрацювання. Лунає багато думок, заяв та коментарів стосовно роздачі повісток поліцейськими, а деякі діячі періодично озвучують навіть ідею про те, що поліцію необхідно мобілізувати та зобов’язати роздавати повістки без залучення ТЦК.

Поліція максимально сприяє ТЦК в тому, щоб встановлювати місцезнаходження ухилянтів, та згідно з повноваженнями і за наявності необхідних документів від ТЦК, доставляти до них таких осіб. Але вручення повісток, спільні наряди – це додаткове навантаження, і у нас немає такого ресурсу, щоб поставити біля кожного працівника ТЦК ще й поліцейського. Ми стоїмо на блокпостах, щодня виконуємо свої обов'язки, в тому числі і непритаманні поліції функції. Ми готові допомагати, але особисто фізично поліцейські ходити роздавати повістки не будуть. Принаймні до того, поки законом не буде встановлена така норма та це не буде визначено нашим функціоналом.

– А вам вистачить людей?

– Якщо законом буде встановлена така норма, вручення повісток поліцейськими, – то не вистачить. Фактично у нас в строю 98 тисяч поліцейських. З них трохи більше 20 тисяч – жінок. Беремо щодобові наряди по державі, це десь 7 тисяч нарядів, в яких задіяні понад 20 тисяч поліцейських.

З 24 лютого 2022 року ми працюємо в посиленому варіанті несення служби. 24/7 всі поліцейські в строю. Також у нас близько 15 тисяч дізнавачів і слідчих, які кожного дня розслідують кримінальні провадження, в тому числі і більше сотні тисяч воєнних злочинів, близько 20 тисяч оперативників щоденно розкривають тяжкі та особливо тяжкі злочини. І крім того, створена штурмова бригада Нацполіції "Лють", яка безпосередньо бере участь у відсічі збройної агресії рф. Загалом, якщо говорити про зону, де проводяться бойові дії, – там постійно несуть службу близько 35 тисяч поліцейських. Це і ті, хто у складі "Люті" та зведених загонів воюють, а також ті, хто крім основного функціоналу поліцейських кожного дня заступають на блокпости, виконують стабілізаційні заходи, евакуюють громадян, розбирають завали разом з рятівниками, а також розміновують десятки тисяч гектарів наших територій після ворога.

В Донецькій, Херсонській областях також знаходяться поліцейські. Вони там перебувають у надскладних умовах, під постійними обстрілами – розташовуються у підвалах, в укриттях. При цьому, працюють всі підрозділи, в тому числі, поліція виїжджає та фіксує пошкодження та знищення осель – це також важливо для того, аби люди потім могли отримати компенсацію.

Я вважаю, що кожен повинен займатись своєю роботою, та у нас на сьогодні недостатньо ресурсу для того, щоб ми ще й ходили і роздавали повістки.

– Громадськість зараз також обговорює питання мобілізації поліцейських.

– У нас в країні склалась аномальна ситуація. Якщо брати досвід країн, які воювали, то у них під час війни дійсно значно погіршувалась криміногенна ситуація. У нас вже майже два роки повномасштабна війна, проте вдається тримати криміногенну ситуацію під контролем і забезпечувати громадянам внутрішню безпеку та правопорядок. У нас немає розгулу вуличної злочинності – вулицями не бігають люди зі зброєю, нікого не розстрілюють, не грабують, не трощать вітрини. І це також завдяки тому, що ми залучили до нарядів на вулицях максимальну кількість поліцейських. Якщо до війни це було близько 4 тисяч нарядів, то тепер понад 7 тисяч. Сьогодні можна достатньо безпечно відчувати себе на вулиці. Звісно, це відчуття умовне, адже ворожі ракети, на жаль, долітають до всіх територій України.

Ми готові до мобілізації, якщо буде прийняте таке рішення, але від першого дня війни поліцейські вже воюють, виконують бойові розпорядження. Це і "Лють", і зведені загони з усіх областей.

Якщо ми мобілізуємо ще поліцейських, у нас виникне проблема з комплектацією і це може позначитись на криміногенній ситуації. До речі, поліція не вичерпує мобілізаційний ресурс. В 2022-23 році ми дуже виважено підходили до того, кого набираємо в поліцію. Виключена можливість потрапляння ухилянтів, у нас є відповідні бази, за якими ми перевіряємо людей.

Також грає роль вік. У нас 60% – це молоді люди від 18 до 25 років. В "Люті" також у нас здебільшого молоді люди до 27 років. Ми набирали їх на конкурсній основі. В бригаді десь 30% бійців – це поліцейські, які були в лавах поліції і до повномасштабного вторгнення. Звісно, в перші дні ми відпустили всіх, хто прийняв рішення вступити до лав армії, адже у нас немає механізму переводу до Збройних сил України. Тому це можливо було зробити тільки через звільнення з Нацполіції. Інші поліцейські, хто хотів воювати, – пішли до штурмової бригади "Лють".

– Ви кажете, що злочинність не виросла. А як вона змінилась за час війни, чи з'явилися якісь нові риси?

– Ми все одно так чи інакше дивимось відносно кількості злочинів на 10 тисяч населення. Звісно, цей показник у великих містах та областях більший, ніж в маленьких регіонах. Це закономірність. Під час війни знизилась на 20-30% вулична злочинність. В тому числі, завдяки комендантській годині. А також завдячуючи присутності поліції на вулицях.

Вулична злочинність стала меншою практично по всіх регіонах. Що стосується загальної кількості злочинів – вона зросла, в тому числі реєстрація тяжких і особливо тяжких. Це пояснюється, по-перше, через зміни в законодавстві. Раніше прості крадіжки кваліфікувалися як нетяжкі злочини, а зараз вони кваліфікуються як здійснені в умовах війни, і вже є тяжкими. По-друге, під час війни ми документуємо воєнні злочини. З початку війни ми задокументували їх понад 111 тисяч, і всі вони зараховуються у загальну структуру злочинності. Тому, якщо брати загальну цифру, вона виросла. Але криміногенна ситуація не змінилась і є контрольованою.

Що стосується латентних злочинів – це ті злочини, які ми самі виявляємо. Це, в першу чергу, незаконний обіг наркотиків, зброї і вибухівки. Ми в рази більше стали їх документувати і розкривати. Тому вони також формують ріст реєстрації злочинів.

– З побутовою злочинністю так само? Чи ми фіксуємо якісь вибухи загальної агресії, яка виражена в сім'ях?

– Ми фіксуємо зростання кількості звернень з цього виду правопорушень, а також розуміємо, що і після війни роботи у нас менше не стане. Вже відпрацьовані механізми протидії, в тому числі – передбачена кримінальна відповідальність. І потерпілі від домашнього насильства бачать зворотній зв’язок та допомогу поліції, та вже в більшості випадків звертаються до нас. Хоча це досить латентний вид правопорушення, але ми і з Офісом генерального прокурора, і з громадськими організаціями співпрацюємо та всебічно доносимо громадянам, чому треба звертатись до поліції, що можна вдіяти і як правильно вчиняти в таких випадках.

– Що стосується злочинів, які скоюють військові, чи є розуміння, чи погіршиться ситуація в майбутньому?

– Ми фіксуємо такі факти, але в масштабах загальної злочинності. Розуміємо, що будемо робити після війни. В МВС запроваджена концепція "Безпекове середовище", де передбачені всі кроки, як ми будемо забезпечувати правопорядок. Також необхідно максимально працевлаштувати військових, які будуть демобілізовані. В "Люті" воюють саме поліцейські, які після завершення війни повернуться до поліції. Вони будуть слідчими, дізнавачами, оперативниками, патрульними і так далі. Стосовно військових – вони вміють воювати, та мають навички, які завжди затребувані в кримінальних структурах. Однак, ми розуміємо, що це питання державного масштабу, і необхідно буде працевлаштувати наших військових. Вони мають розуміти і відчувати, що вони потрібні державі.

– Комендантська година. В жовтні був скандал в клубі Boho, після якого в МВС заявили, що поки не мають інструментів, як з цим боротися. З того часу щось змінилось?

– Практично з першого дня повномасштабної війни по всій країні була введена комендантська година, і вона дійсно показала свою ефективність. Але не всі громадяни свідомі. Коли я був керівником київської поліції, ми масово виявляли громадян, які вночі гуляли по вулицях, перевіряли їх на причетність до диверсійно-розвідувальної діяльності. У більшості випадків причетність не підтверджувалась. Але ми чекаємо прийняття закону про відповідальність за порушення комендантської години, так як до сьогодні немає дієвого законного механізму притягнення до відповідальності саме за порушення комендантської години. Адже в 2022 році був поданий законопроект, але він не був розглянутий. В жовтні 2023 року був поданий ще один, на цей раз, що передбачав відповідальність не лише для громадян, а і для суб’єктів господарювання, якраз після цих скандалів з закладами. І вже грудні в першому читанні він був розглянутий. Нажаль, до сьогодні він не прийнятий Верховною Радою.

– А чи треба взагалі комендантська година в Києві?

– Я думаю, так. Нічні заклади, розважальні установи не мають працювати. Вибачте, коли у нас щоденно гинуть люди на фронті, а тут десь клуб вночі показово влаштовує масові гуляння. Це неповага. Я вважаю, має бути адміністративна відповідальність за порушення комендантської години. В останньому законопроекті передбачені штрафи як для фізичних осіб, так і для суб’єктів господарювання. Для фізичних осіб штраф передбачений у розмірі 1700 грн і 3400 грн за перше порушення, за друге – від 3400 грн до 6800 грн. Це, до речі, немало для фізичних осіб. А для суб'єктів господарювання за перше порушення від 50 тисяч до 102 тисяч гривень, а за повторне від 170 до 240 тисяч. Я думаю, ніхто не захоче віддати свою виручку.

– Ви після Boho фіксували гучні випадки?

– Так, фіксуємо. Це ж не тільки Києва стосується. Вони працюють в режимі світломаскування, зачиняються, люди заходять до комендантської години, там всю ніч розважаються, а вже по закінченню комендантської години їх випускають.

До речі, також була пропозиція щодо адміністративних затримань. Коли законодавцем нам будуть надані всі необхідні інструменти, бажаючих порушувати стане менше.

– Зрадники. Чи багато поліцейських залишились на окупованих територіях і як вони працюють на ворога?

– Ми не припиняємо фіксувати діяльність наших колишніх "колег", у нас цим займається внутрішня безпека. Задокументовано, якщо брати всі категорії колаборантів і зрадників на всій території, більше 2,5 тисяч громадян. З них поліцейських близько 900. Як правило, це ті, хто не досяг успіху до окупації території, порушники дисципліни, ті, хто не мав шансів стати на керівні посади. Коли зайшли росіяни, ці працівники вирішили, що можуть стати успішнішими у квазі-утвореннях окупантів. Серед цих 2,5 тисяч понад 1,5 – це громадяни, які так чи інакше стали працювати в органах державної влади, окупуваних росіянами.

Стосовно тих, хто зараз служить в так званій "міліції" на окупованих територіях, – це і колишні міліціонери, навіть віком за 60 років, і цивільні, які ніколи не працювали в правоохоронних сферах нашої держави. Ці колишні міліціонери не працювали в поліції, вони були звільнені, ображені на державу, – а зараз там вони і керують слідством, дізнанням, і тепер "шиють" справи нашим громадянам. Стосовно тих, хто не працював в правоохоронній системі України – на окупованій частині в Запорізькій області так звану "міліцію" очолює жінка, яка взагалі була юристом.

– А коли був останній випадок, коли поліцейські вийшли з окупованої території?

– Більше року тому. Херсонські поліцейські виходили вже після деокупації, це були ті, хто не міг виїхати з окупованої території. Хто пройшов перевірки – вони знову працюють. Деякі перейшли на сторону ворога, вони не вийшли, та поїхали разом з росіянами. Але якщо брати кількість зрадників в лавах поліції, це менше тисячі осіб, і це менше 1% від всієї кількості працівників Національної поліції.

– Чи є у вас брак кадрів, в яких саме напрямках?

– У нас не вистачає патрульних поліцейських – некомплект більше 20%. І загальний некомплект – 17,5%. Цифра є сталою, ми розуміємо, що необхідно поповнювати мобілізаційний ресурс, тому зараз проводимо мінімальну кількість конкурсів, і набираємо за крайньою необхідністю. Якщо будуть питання задіяння на фронті більшої кількості поліцейських, тоді ми будемо займатись поповненням лав НПУ. Поки ми працюємо в 98 тисячах, так було і до війни.

– Ви і ваші колеги періодично буваєте на деокупованих територіях. Що вас там дивує?

– Мені шкода тих людей, які були під окупацією. Багато з них просто не мали можливості звідти вийти. Дивує та зухвалість і жорстокість росіян, і ті методи тиску на цивільне населення. Ми всі пам'ятаємо радянські фільми про Другу світову війну, і якими там були зображені фашисти. Росіяни діють так само – принижують, ґвалтують, вбивають, катують. Я був на цих територіях в мирний час, і зараз приїжджаю, а там розбиті будинки, інфраструктура. Дивишся в очі цим людям, і це невимовний біль і гнів, що росіяни нищать все на нашій землі, при цьому подають це так, ніби вони нас "звільняють".

– Як зараз відбувається евакуація, чи стикаємось ми до сих пір з проблемою, що деякі люди не хочуть їхати з прифронтових територій?

– Так, така проблема є. Здебільшого, евакуацією займаються наш поліцейський підрозділ "Білі янголи". Це 22 робочі поліцейські групи по всіх прифронтових територіях. Найефективніші підрозділи в Донецькій області, де вони і були створені. Це поліцейські, в тому числі і з навичками парамедиків, які виїжджають туди, куди вже волонтери не їздять, поліцейські завозять продукти, ліки, вивозять звідти людей. Перші машини, на яких вони туди їздили – це були білі карети "швидких", тому люди їх назвали "Білими янголами".

Зараз в "Білих янголах" 81 поліцейський, а саме у Херсонській, Донецькій, Харківській і Луганській областях. Найбільше залучаються на Донецькому напрямку. З початку війни вони евакуювали майже 9 тисяч осіб. Звісно, є випадки, коли люди не хочуть евакуйовуватись. Вони пояснюють по-різному, найчастіше кажуть, що нема куди їхати, питають – а де ми будемо жити? Тому перед евакуацією конкретних сімей ми визначаємось з місцевою владою. Вони організовують місця в санаторіях, в гуртожитках. Деякі люди кажуть – я тут виріс, нікуди не поїду, у мене буде все добре. Але, на жаль, бувають і такі випадки, коли за день, за два кілька разів приїжджали поліцейські, вмовляли поїхати, людина відмовлялася. Наступного дня прилетів снаряд, згорів будинок і люди загинули.

Законно ми не можемо примусово забирати людей, в тому числі дітей. Є відповідна процедура, тільки за рішенням суду. Для того, щоб суд виніс рішення про евакуацію дитини, треба довести, що вона не утримується та не виховується неналежним чином, медично не забезпечена. По процедурі суд розглядає це приблизно місяць. А у нас стільки часу немає. Просто примусово забирати дітей – це вже кримінальна відповідальність для поліцейських. Але, як правило, нам вдається переконати такі сім’ї в необхідності евакуації.

– Чи має бути у поліції така можливість?

– Ми знаходимо механізми. Ми все-таки доносимо свою позицію і вивозимо звідти людей. Волонтери також піклуються про людей, які там залишились, везуть їм туди одяг, їжу. Самі евакуаційники також часто попадають під обстріли. Ми забезпечуємо їх броньованим транспортом, завдяки чому були врятовані вже багато життів.

– Чи побільшало з початку війни шахрайств, зокрема в сфері волонтерства?

– Ми не бачимо особливого збільшення шахрайств в сфері волонтерства. З початку був сплеск, зараз ні. Схеми прості – наприклад, рідні військових отримують виплати, а шахраї намагаються ці кошти у них видурити. У нас є певний ріст шахрайства. Однак і розкрито таких злочинів також більше.

Ми займаємось профілактикою, постійно говоримо про шахрайські схеми, таким чином люди розуміють, що відбувається, і вже менше реагують на шахраїв. Поліція ліквідувала більше 60 груп шахраїв, які "працюють" з місць позбавлення волі. Найбільша сфера шахрайства зараз – це продаж неіснуючих речей в інтернеті, це десь 60%. Дзвінки "з банку" – 10%. Але якщо у червні 2023 року у нас було десь 600-650 звернень за добу щодо шахрайства, то в грудні їх було уже десь 400. І ми відслідковуємо тенденцію на зниження.

– Обіг зброї на руках. Чи багато ви її фіксуєте і чи становитиме це загрозу далі?

– Зараз ми стали вилучатися зброї набагато більше. Це тонни вибухівки, мільйони патронів, тисячі гранат, пістолетів. Що стосується зброї, яку роздавали на початку війни, ми її зараз не забираємо у громадян. Тому що триває війна, і зі зброєю люди відчувають себе безпечніше. Є законопроект, щоб провести реєстрацію цієї зброї і облікувати її. Щоб громадянин прийшов, зафіксував її. Після чого зброя буде відстріляна, облікована та повернена громадянину. А вже після закінчення війни протягом 90 днів буде необхідність її здати. Якщо не здав – тоді вже кримінальна відповідальність.

– А ви думали пропонувати грошове винагородження за це?

– Думали, але у нас немає такого ресурсу. Це, звісно, мотивація. Інша мотивація – залишати зброю громадянам, але робити її не вогнепальною, вихолощувати її. Звісно, зброя на руках – це одна з проблем. Ми, буває, вилучаємо колосальні об'єми. Нещодавно вилучили в Миколаєві у одного фігуранта арсенал цілий. Там була навіть бойова частина від "Шахеда". Люди навіть таке приносять собі додому.

– Після кейсу в Дніпрі, коли поліцейський застрелив чоловіка, який напав на його колегу, суспільство підняло питання авторитету поліції загалом. Як ви думаєте, чому серед українців поліцейські мають достатньо низький авторитет? З чим це пов'язано?

– Філософське питання. Як не крути, поліція – це, в тому числі, каральний орган. Вона наділена державою правом на застосування насилля з метою забезпечення правоохоронної функції. З одного боку, ми захищаємо публічний порядок на вулицях, регулюємо дорожній рух, з іншого боку, розслідуємо колосальну кількість проваджень. Тож є і громадяни, які притягуються до відповідальності. У кожної такої людини є родичі, близькі. І вони не хочуть визнавати, що держава правильно вчинила – так, мій родич торгував наркотиками або зброєю, або вбив когось, але на їхню думку, як правило, він все одно невинний. Але ж ми – поліція, і послуговуємось виключно законом. Тут завжди є дві сторони, одна з яких буде незадоволена роботою поліції.

– Тобто ми виховані в недовірі до поліції?

– Не скажу що в недовірі. Це архаїзм з дев'яностих, коли міліціонери могли бити, катувати. У нас же зовсім інші механізми. Так, бувають поодинокі випадки перевищень, але вони вибухають на всю державу. Немає системності в цьому.

З іншого боку, наші громадяни також мають бути правосвідомими. А у нас від поліції вимагають, щоб ми дотримувались норм, проте є і громадяни, які самі поводять себе максимально неадекватно, як у цьому випадку в Дніпрі, та не дотримуються норм поведінки та закону. Це не може бути однобока позиція. Чому в тих самих Сполучених Штатах, коли до громадянина підійшов поліцейський, він кладе руки на кермо і не дозволяє собі навіть різких рухів? У нас ще зберігається цей архаїзм сприйняття поліцейського, але я думаю, це з часом відійде. Поліція суттєво відрізняється від міліції, це зовсім інша філософія. В першу чергу – є захист та допомога людям.

– Ви за роки роботи побачили, що люди міняють відношення до поліції?

– Так. Думка міняється. І, знову ж таки, ми – найбільший і найближчий до людей правоохоронний орган, нас видно, ми в формі. Суддів, прокурорів, ДБР, НАБУ, – їх не видно, ти їх на вулиці не відрізниш. А поліцію ти бачиш поруч кожен день. Та ми намагаємось робити все, щоб держава була у безпеці.