Розслідування воєнних злочинів і роль прокуратури

Щодо воєнних злочинів – ключового напрямку для Офісу генпрокурора (ОГП) правозахисники й громадськість висловлюються одностайно: за часів генпрокурорки Ірини Венедиктової цей важливий пласт роботи був провалений

Тоді не дивлячись на гучний піар, діяльність ОГП у напрямку збирання доказів воєнних злочинів російських військ, а також інших злочинів, які вчиняють негідники окупанти, виявилася, м’яко кажучи, не результативною.

По-перше, притягнення до відповідальності за злочин агресії та воєнні злочини рф, вчинені в Україні, є суспільно значущим для українців. По-друге, це важливо для всієї міжнародної спільноти. І по-третє, це дуже чутлива тема особисто для президента Володимира Зеленського, який є уособленням боротьби з путІним та російською навалою, що вторглася в Україну для її знищення. ОГП як законно встановлений орган, відповідальний за розслідування воєнних злочинів на території України, має основну роль у забезпеченні притягнення до відповідальності винних за їх скоєння. Тож ефективність ОГП у цій сфері принципова для України й керівництва держави. Ба більше, результати на цьому магістральному на сьогодні напрямку прокурорської роботи будуть визначальними щодо оцінки діяльності генпрокурора й інституції загалом.

Якісна реалізація конституційної координаційної ролі прокуратури - один з пріоритетних акцентів, на якому концентрується увага керівництва ОГП особливо в контексті належного повноцінного збору й документування воєнних злочинів. На початку 2024 року генпрокурор Андрій Костін повідомив, що українські правоохоронці розслідують 120 тисяч воєнних злочинів, 78 вироків же винесені національними судами, деякі російські злочинці засуджені особисто, а деякі заочно.

Заступник генпрокурора Ігор Мустеца

«Поза сумнівом головним завданням залишається організація належного досудового розслідування кримінальних проваджень, пов’язаних зі збройною агресією рф», - нещодавно зазначив заступник генпрокурора Ігор Мустеца під час координаційної наради з керівним складом правоохоронних органів одного з регіонів країни.

Профільні громадські фахівці роз’яснюють, що масштаби вчинених воєнних злочинів після великого вторгнення росії на українську територію спричинили трансформацію системи розслідування та судового розгляду в Україні. Підсилилася роль прокуратури у розслідуванні таких злочинів, а виклики у цій сфері дали поштовх для нормативно-правових та інституційних змін. «Для кримінального переслідування за воєнні злочини Україна обрала внутрішню модель із застосуванням комплементарного принципу переслідування, що дозволяє максимально притягнути до відповідальності винних осіб засобами національних органів розслідування, прокуратури і суду», - акцентує громадський діяч.

У цьому контексті національне правосуддя постало перед чималими викликами, серед яких недоліки правової та інституційної систем, труднощі політичного характеру. На окремі виклики вже є відповіді, так, до прикладу, інституціоналізовано розслідування воєнних злочинів шляхом створення спеціальних підрозділів з розслідування воєнних злочинів у Національній поліції України, розподілено кримінальне провадження стосовно злочину агресії до НАБУ, визначено спеціалізацію слідчих СБУ та ДБР, посилено «Департамент війни ОГП», окремо визначено спеціалізацію окружних та обласних прокурорів щодо воєнних злочинів.

«На органи прокуратури покладено здійснення процесуального керівництва у кримінальних провадженнях щодо воєнних злочинів, ведення статистики зареєстрованих воєнних злочинів та результатів їх досудового розслідування, розробка стандартів розслідування, представлення сторони обвинувачення у судовому процесі щодо воєнних злочинів, співпраця з міжнародними правоохоронними структурами, органами міжнародного правосуддя й іноземними державами в сфері документування та розслідування воєнних злочинів, контакти з неурядовими та громадськими організаціями, журналістами», - каже заступник генпрокурора Ігор Мустеца.

«Так, у роботі органів, що реалізують досудове розслідування воєнних злочинів, ще багато недосконалостей. На це впливає недостатній рівень фаховості правоохоронців саме щодо особливостей розслідування таких злочинів, тож через спеціальне навчання треба максимально підвищити кваліфікацію слідчих і прокурорів. Треба прибрати ще існуючі законодавчі перепони. На це потрібен час. Головна і об’єктивна проблема – величезні масштаби скоєння воєнних злочинів в Україні. Труднощами для розслідування є воєнні дії, окупація частини територій, брак ресурсів, досвіду, складні критерії, за якими визначається, чи був скоєний воєнний злочин. До того ж, ми свідомі, що повну картину цих злочинів ми зможемо отримати після звільнення всіх окупованих агресором українських земель», - додає Мустеца.

«Утім, ми маємо ще ефективніше здійснювати координаційну роботу серед органів досудового розслідування, аби це вплинуло на швидкий обмін інформацією, спрощення бюрократичних процедур, впровадження чіткого алгоритму розслідування міжнародних злочинів із детальним описом здійснення невідкладних слідчих заходів. Загалом, Україна як держава, має проводити зрозумілу політику щодо національної системи переслідування за міжнародні злочини з гарантуванням якісної роботи відповідальних за цю діяльність органів. Ми вже дуже просунулися на цьому шляху і будемо наполегливо продовжувати йти цим курсом, - впевнений заступник керівника ОГП.